Західний кукурудзяний жук - найнебезпечніший карантинний шкідник кукурудзи
Західний кукурудзяний жук - обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи але, за їхньої відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких здатні повноцінно розвиватись. ЖУКИ - поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин з родин гарбузо-бобових, злакових, айстрових.
Шкодять як личинки, так і жуки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.
Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого неможливий механізований збір урожаю. Жуки та личинки D. v. virgifera є переносчиками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи. Найбільша шкoдoчиннicть зaxідного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи щільність популяції цього шкідника значно зростає. В США західний кукурудзяний жук є одним з найбільш небезпечних шкідників кукурудзи і витрати на використання інсектицидів для боротьби з ним, з урахуванням втрат врожаю від зниження врожайності, досягають 1 млрд. доларів на рік.
Географічне поширення
Західний кукурудзяний жук походить з Центральної Америки, в Європі вперше виявлений у 1992 році, на території Сербії.
Європа: Австрія, Бельгія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Великобританія, Італія, Нідерланди, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Україна.
Північна Америка: Канада, Мексика, США.
Центральна Америка і країни Карибського басейну: Гватемала, Коста-Ріка, Нікарагуа.
Біологічні особливості:
Личинки жука - брудно-білого кольору, зморшкуваті, з коричневою головною капсулою, дорослі до 10-13 мм довжиною. Живляться тільки корінням кукурудзи (приблизно 30 днів), пошкоджують спочатку з периферійної зони до стебла, що призводить до полягання кукурудзи у вигляді «гусячої шиї», і відповідно до загибелі рослин.
Західний кукурудзяний жук схожий на колорадського, але менший. Доросла комаха (імаго), має розміри 2,2-6,8 мм. Тіло видовжене, жовтувато-коричневе. На надкрилах проходять три темні повздовжні смуги на жовтувато-зеленому фоні, які в самців можуть зливатися. Живляться жуки, пилком, маточковими стовпчиками, незрілим зерном та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин із родини гарбузових, бобових, злакових та складноцвітих. Пік відкладання яєць настає в середині липня і триває до кінця серпня.
Зимує у стадії яйця, витримуючи температуру до -10 С.
Ознаки пошкодження:
Імаго( доросла комаха) живиться листками, пилком та верхівками качанів, молоді дорослі особини – листками у період цвітіння. Білуваті повздовжні смуги на листках, вказують на їх пошкодження. Коли зникає пилок та пасма засихають, дорослі особини перелітають на поля кукурудзи пізніших строків посіву.
Оскільки личинки живляться коренями рослин, сильно вражені рослини в`януть і передчасно засихають під час посушливих періодів. Стебло деформується. Рослини вилягають, якщо коренева система зруйнована більше, ніж на 50%.
В пошуках корму перелітають на поля кукурудзи. На нові території перелітають в основному самки. Найбільш активне переміщення 2-3 год на світанку і 2-3 год перед заходом сонця.
Микола КУЧЕРЕНКО, головний спеціаліст відділу карантину рослин Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. Державний фітосанітарний інспектор
