Особливості працевлаштування осіб з інвалідністю

Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено статтею 172 Кодексу Законів про працю України.

Будь-які підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та створювати умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації», – зазначають юристи системи БПД.

За кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте людиною з інвалідністю, сплачують Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК) Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту особи з інвалідністю визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації (докладніше за посиланням https://bit.ly/3bjaZ39)

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо на підприємстві працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

З метою підвищення правової обізнаності та освіченості в сфері працевлаштування, юристи системи БПД Одеської області регулярно проводять правопросвітницькі заходи для безробітних, які перебувають на обліку в центрах зайнятості, на тему трудових прав та гарантій осіб з інвалідністю.

Особливу увагу фахівці центрів на заходах звертають на права та гарантії у сфері працевлаштування для осіб з інвалідністю:

- у випадку, якщо особу з інвалідністю направлено на роботу за рекомендаціями МСЕК, то випробувальний строк при прийнятті на роботу йому не встановлюється;

- не допускається залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди (допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям);

- на прохання особи з інвалідністю може бути встановлено неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створені пільгові умови праці;

- щорічна основна відпустка – для осіб з інвалідністю І, ІІ групи – 30 к.д.; для осіб з інвалідністю ІІІ групи – 26 к.д.;

- відпустка без збереження заробітної плати – для осіб з інвалідністю І, ІІ групи – до 60 к.д. щорічно; для осіб з інвалідністю ІІІ групи – до 30 к.д. щорічно;

- надання щорічної основної відпустки повної тривалості у перший рік роботи на підприємстві до настання 6-місячного строку безперервної роботи на прохання працівника;

- надання щорічної основної відпустки у зручний для працівника час;

- право на розірвання строкового трудового договору на вимогу працівника в разі хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

Безоплатну вторинну правову допомогу (складання процесуальних документів та представництво інтересів у суді) надається особам з інвалідністю, які отримують дохід чи пенсію, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.  З 1 січня 2021 року прожитковий мінімум становить 1769 грн.

Детальніше про працевлаштування осіб з інвалідністю можна прочитати у статті на довідково-інформаційній платформи правових консультацій «WikiLegalAid» за посиланням https://bit.ly/3eEG6rT